$41.49 €45.18
menu closed
menu open
weather +30 Київ
languages
Віктор Небоженко
ВІКТОР НЕБОЖЕНКО

Український політолог, директор соціологічної служби "Український барометр"

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Кремль створює конфлікти для держав, що оточують РФ. На черзі Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Там буде ще простіше, ніж у Карабасі

Конфлікт у Нагірному Карабасі дозволив Кремлю впливати одразу на дві країни – Вірменію та Азербайджан, зазначив директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.

Уроки Карабаху.

Кремль зарозуміло пропонує усім державам, які входять до зони тиску та впливу Росії, демонстративно вивчити раз і назавжди "карабаський урок Кремля" – не чинити опір Росії і дружити лише з нею. Якось непомітно для себе Кремль перейшов від стратегії м'якої сили та економічної залежності до стратегії відритого шантажу як головного знаряддя зовнішньої політики із державами колишнього СНД.

Суть цієї стратегії – створення непереборних без Росії територіальних конфліктів для держав, що її оточують, які нескінченно послаблюють ці країни і роблять їх залежними від політики Кремля. В Україні – це Донбас і Крим, в Грузії – Абхазія, в Молдові – Придністров'я, у Вірменії та Азербайджані – це Нагірний Карабах, що дозволяє впливати на поведінку відразу двох країн. Тепер на черзі – Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Там Кремлю буде ще простіше створити регіональні конфлікти. А з огляду на неефективність міжнародних органів, що регулюють такі конфлікти, типу Радбезу ООН, у Росії є всі шанси оточити себе ланцюгом непокірних, але принципово ослаблених держав – це і буде зона зовнішньої безпеки Росії.

Для здійснення своїх планів перманентного геополітичного шантажу сусідів Росія використовуватиме три тактики – корумпування залежних держав та їхніх еліт, метод гібридних воєн і метод заморожування ситуації невизначеності, "зависання" боротьби у зоні конфліктів.

Але тут Кремль зіткнеться із двома проблемами. По-перше, методом гібридних воєн і створенням високої напруженості у зоні конфліктів користуватимуться і сильніші, ніж Росія, країни – передусім США та Китай. По-друге, проблема Кремля у тому, що ці держави, які потрапили до зони геополітичного шантажу Кремля, вічно шукатимуть собі союзника, який буде або є сильнішим за Росію – це США або Китай, або не буде боятися гніву Кремля  це Великобританія, Туреччина та Іран.

Наприклад, вже зараз Туреччина не боїться Росії в Сирії, Лівії, Іраку, Вірменії, Азербайджані та Україні. Крім того, вона не тільки успішно нарощує військово-політичне співробітництво з Україною, але, як і Росія, претендує на Крим як миротворча сила для захисту кримськотатарського населення від репресій Кремля. Успішний прихід Туреччини до Кавказу різко ускладнив свободу маневру Росії на величезному просторі – від Лівії, Сирії та Кавказу до Туркменістану.

Досі Росія бачила лише одного ворога – США, тепер їй доведеться мати справу із серією ворогів другого рівня. Це принципово нова геополітична ситуація навколо Росії.

Туреччина теж показала всьому світові свій "тюркський урок". Насправді найголовніший урок карабаської трагедії – це успішне здійснення Туреччиною потужного проєкту просування "тюркського світу" на Схід. Всього три роки назад усе почалося з Ідлібу в Сирії, а сьогодні Туреччина вже дійшла до Каспійського моря. Тоді як Росія у своєму проєкті розширення "русского мира" надовго застрягла у війні з Україною, а інші країни – Молдова, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Азербайджан – кожен по-своєму намагається вирватися із залізних обіймів Кремля.

США і Китаю залишається тільки терпляче чекати, коли найгостріша економічна та внутрішньополітична криза у Росії послабить цю залізну хватку, як це було вже в 90-х роках минулого століття.

Джерело: Віктор Небоженко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.