Контекст
У перші дні січня Казахстан охопили масові протести. Акції, які розпочалися як локальні мітинги проти підвищення цін на скраплений газ, набули загальнонаціонального та політичного характеру. Однією з вимог протестувальників було повне усунення від влади експрезидента Нурсултана Назарбаєва. Незабаром протести переросли в заворушення і сутички мітингувальників із правоохоронцями.
5 січня президент Токаєв відправив уряд у відставку. Також він доручив антимонопольному органу ввести на 180 днів державне регулювання цін на скраплений газ, бензин і дизельне пальне та усунув першого президента Нурсултана Назарбаєва з посади голови Ради безпеки Казахстану. Попри це протести в країні тривали.
5 січня на всій території Казахстану ввели режим надзвичайного стану. У країні на тлі акцій протесту вимикали інтернет.
Увечері 5 січня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив про "терористичну загрозу" у зв'язку з протестами і попросив допомоги у країн ОДКБ, куди, окрім Казахстану, входять Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан і Росія.
Після цього, за даними ЗМІ, у Кремлі вимагали, щоб уряд Казахстану офіційно визнав анексію українського Криму, повернув російській мові статус другої державної, дозволив розміщення військових баз РФ на території країни і надав автономію для російського населення республіки.
Того самого дня на засіданні ради колективної безпеки ОДКБ ухвалили рішення скерувати до Казахстану миротворчі сили. Незабаром вони "почали виконання завдань" у цій країні.
Сили ОДКБ у Казахстані очолив командувач повітряно-десантних військ РФ генерал-полковник Андрій Сердюков, який керував окупацією Криму.
Президент РФ Володимир Путін говорив 10 січня, що війська ОДКБ проведуть у Казахстані "обмежений за часом період", який вважатиме за можливе для їх застосування Токаєв.
Токаєв 11 січня заявив, що місію ОДКБ у Казахстані успішно завершено.
13 січня у міноборони РФ повідомили, що військовослужбовці з країн ОДКБ почали покидати Казахстан.